Історія іудеїв у Брацлаві

На початку минулого століття євреї становили понад половину населення Брацлава.  Це був штетл, на той час було багато таких єврейських містечок зі своїм життєвим укладом та законами.  Основна частина євреїв займалися ремеслом, інші – торгівлею та промисловістю.  З 15 промислових та ремісничих підприємств містечка більшість належала євреям.  Одним із найбільш успішних брацлавських підприємців був Яків (Янкель) Солітерман – господар водяного млина.  Якщо 1907 р. у ньому було вироблено борошна у сумі близько 50 тис. крб., то 1913 р. – вже у 300 тис. крб.  У 1912 р. була спроба звести на Солітермана кривавий наклеп, припинена поліцією.  Напередодні Першої світової війни у   Брацлаві проживало понад 6000 євреїв, вони утримували синагогу та шість молитовних будинків.

Точну кількість жертв погромів, що сталися у Брацлаві під час Громадянської війни, встановити неможливо.  Як зазначала згодом газета " Дер Емес " , з травня 1919 р. до березня 1921 р. Брацлав пережив 14 погромів і, власне, у період перебував у ситуації " безперервного погрому " .  В результаті 600 дітей залишилися сиротами, 1200 євреїв опинилися без засобів для існування, 300 будинків було зруйновано.

 Перед Другою світовою війною у містечку мешкало 1010 євреїв (25% населення).  Вогонь Голокосту забрав величезну кількість єврейських життів, у тому числі в цьому штетлі.  Брацлав був зайнятий частинами вермахту 22 липня 1941 р., потім передано румунській владі.  У вересні 1941-го у Брацлаві було створено гетто для місцевих євреїв та табір для євреїв, депортованих із Буковини та Бессарабії.  Згідно з звітом румунської жандармерії, наприкінці грудня 1941 р. у Брацлаві налічувалося 747 місцевих євреїв.  1 січня 1942 р. більшість євреїв було переведено до концтабору, який було створено у Печорі, а близько 50 осіб було втоплено у Південному Бузі.  З серпня 1942 р. в містечку було створено два трудові табори для німецьких будівельних компаній "Тодт-Дорман" та "Хорст унд Йессен".  Табори були влаштовані у будівлі школи на вулиці Леніна та у будівлі бухгалтерського технікуму, в них було вміщено близько 1200 євреїв, депортованих з Румунії, а також близько 300 українських євреїв.  Режим у таборах був суворим, а їхньою метою було знищення всіх ув'язнених, які працювали в каменоломнях без вихідних, від світанку до заходу сонця, маючи одну півгодинну перерву на день для їжі.  23 вересня 1942 р. усі старі та діти в таборі (близько 400 осіб) були розстріляні в найближчому лісі, акції розстрілу інших євреїв тривали регулярно.  У квітні 1943 р. табір фірми "Тодт-Дорман" був закритий, а його ув'язнених перевели до табору компанії "Хорст унд Йессен"

У 1998 р. у Брацлаві проживало лише близько 40 євреїв, переважно старих, які перебували під опікою єврейських благодійних установ Вінниці.  У свята вони збиралися у квартирі на вулиці Енгельса, де тоді мешкав єврейський активіст та неформальний голова громади Давид Геллер.  Після його смерті у 2011 р. громаду було названо "Натан".  До громади Брацлава поступово приєдналися євреї Немирова та частково Тульчина, а також спадкоємці Праведників народів світу.